На зрізі листкової пластинки видно» що листок складається з покривної тканини — шкірочки, основної тканини та провідних пучків — жилок (мал»113).
Шкірочка розташована на поверхні листка. Вона захищає
внутрішні тканини і забезпечує взаємодію листка із зовнішнім середовищем.
Більшість клітин шкірочки безбарвні та прозорі, вони щільно прилягають одна до
одної, а їхні клітинні оболонки з боку, що межує із зовнішнім середовищем,
потовщені. Вони виділяють тоненьку прозору плівочку воскоподібних речовин —
кутикулу, яка вкриває поверхню листка. Безбарвні клітини шкірочки можуть
утворювати різноманітні вирости — волоски (мал. 114). Щільне розміщення клітин,
потовщення їх оболонок, утворення кутикули і волосків захищають листок від
механічних ушкоджень, зменшують випаровування води і газообмін, розсіюють пряме
сонячне світло.
Мая. 114. Волоски на поверхні шкірочки під електронним
мікроскопом
Якщо подивитись на поверхню живої шкірочки у мікроскоп, то
серед безбарвних клітин ми побачимо нари зелених клітин, які утворюють продихи.
Продих — це пара витягнутих квасолеподібних клітин, між якими є отвір —
продихова щілина. Вона з одного боку відкривається у зовнішнє середовище, а з
іншого — у великий міжклітинний простір основної тканини листка. Клітини
продихів зелені, оскільки на відміну від більшості клітин шкірочки мають
хлоропласти (мал. 115). Залежно від вологості та освітлення клітини продихів змінюють
свою форму, регулюючи випаровування води та газообмін.
При достатньому освітленні та вологості клітини продиху
вигинаються так, що їхні середні частини розходяться і продихова щілина
розширюється (мал. 116). Через неї з міжклітинного простору листка назовні
випаровується вода, листок при цьому охолоджується. Крім того, через відкриту
продихову щілину виділяється кисень, що утворюється в процесі фотосинтезу, а в
міжклітинники з повітря надходить вуглекислий газ. В темряві та за нестачі
вологи клітини продиху випрямляються, продихова щілина звужується і
закривається. Як наслідок, випаровування води та надходження вуглекислого газу
в листок зменшується, виділення кисню припиняється.
Мал. 115. Закритий продих під оптичним мікроскопом (а) та
відкритий і закритий продихи під електронним мікроскопом (б)
Мал. 116. Схема відкривання і закривання продихів
Зазвичай у будові шкірочки на верхній і нижній поверхні
листкової пластинки спостерігаються суттєві відміни. Так, стінки клітин і
кутикула верхньої шкірочки потовщені, і продихи в ній, як правило, відсутні.
Натомість нижня шкірочка складена тонкостінними клітинами, має тоншу кутикулу і
містить продихи. Проте з цього правила відомі численні виключення. Наприклад, у
водних рослин з плаваючими на поверхні води листками (латаття) продихи
розташовані у верхній шкірочці. У рослин в потовщеними листками, що мешкають у
пустелях, продихи часто наявні як у нижній, так і у верхній шкірочці. Причина в
тому, що в пустелях відбите від поверхні ґрунту світло за інтенсивністю майже
таке саме як пряме сонячне, і тому обидві сторони листка нагріваються та
освітлюються майже однаково.
Коли сонце сідає, фотосинтез припиняється і закриваються
продихи. Але клітини, як і вдень, продовжують дихати. В результаті у
міжклітинниках вміст вуглекислого газу зростає, а кисню — зменшується. Оскільки
міжклітинники нее абсолютно герметичною системою, то деяка частина вуглекислого
газу через не повністю закриті продихові щілини потрапляє назовні, а повітря,
збагачене киснем — всередину. Тому в приміщенні, де є рослини, вдень кисню у
повітрі стає більше, вуглекислого газу — менше, а вночі — навпаки.
Домашнє завдання
(у робочому зошиті дати відповідь на запитання )
1.
Які функції шкірочки?
2.
Чому шкірочка має різну будову на верхній і нижній поверхні листка?
3. Що таке продихи, як вони регулюють
випаровування води і газообмін?
4. Яка головна функція основної тканини
листка, з чим пов’язана різниця у її будові під верхньою і над нижньою
шкірочкою?
5. Які функції виконують провідні тканини,
що входять до складу жилки?
Немає коментарів:
Дописати коментар